Внутрішній світ


Духовний або внутрішній світ кожної людини являє собою результат створення, засвоєння, збереження, а також поширення культурної спадщини. У свою структуру він включає:

1. Пізнання. На основі наявної потреби в отриманні знань як про навколишній світ, так і про себе, про сенс і призначення свого існування, формується особистий інтелект. Він є композицією розумових можливостей, які дозволяють освоювати нову інформацію, підключаючи до цього процесу ту, яка вже була отримана раніше.

2. Емоції. Внутрішній світ людини піддається переживань суб'єктивного характеру, які виникають унаслідок різних ситуацій і явищ, що відбуваються в житті. До них відноситься гнів і радість, здивування і страждання, презирство і сором, страх і так далі.

3. Почуття. Стану емоційного характеру, прояв яких відбувається в більш тривалий період порівняно з переживаннями і володіють певною предметною спрямованістю. До них відносять моральні позиції людини: любов, дружбу, патріотизм та інші. У цю категорію входять і інтелектуальні здібності: допитливість, сумнів, цікавість. До почуттів відносять і естетичні прояви: тугу, захват, огиду і інші.

4. Світогляд. Внутрішній світ кожного з нас має певну систему поглядів, а також уявлень і понять про сутність навколишнього світу. Саме ця складова вказує на спрямованість людини як особистості і являє собою систему сформованих мотивацій, які сприяють орієнтації будь-якого виду діяльності незалежно від сформованої ситуації.

Світогляд надає твердість і стійкість характеру. Ця складова внутрішнього світу, визначаючи основну спрямованість і цілеспрямованість особистості, відбивається у вигляді людини, в його звичках, поведінці, схильності і дії.

Внутрішній світ у формі становить його світогляду поділяється на:

- знання-

- цінності духовного характеру-

- ідеали-

- прінціпи-

- ідеї-

- переконання.

Система поглядів про сутність навколишнього світу має свої особливості. Серед них виділяють наступні:

1. Історичність. Внутрішній світ кожного з нас завжди має тісний взаємозв'язок з тими стадіями розвитку, які переживає суспільство, а також сукупністю соціальних і політичних проблем країни.

2. Скептицизм, догматизм, а також розумний критицизм, які є рисами особистісної системи поглядів.

3. Переконання. Ця складова є стійким поглядом на навколишній світ і виражається в принципах і ідеалах, а також у прагненнях їх життєвого втілення через свої вчинки і дії.

Формування світогляду може відбуватися різними шляхами. Воно може скластися стихійно, приймаючи за основу буденний досвід і перебуваючи під впливом умов існування, а також усвідомлено, якщо основоположні ідеали і принципи проходять стадію теоретичної цілеспрямованої розробки.

Світогляд має різної емоційним забарвленням. Саме через нього виражаються відчуття людей, які виникають при зустрічі з дійсністю. Воно може бути песимістичним або оптимістичним.

Сформована у людини система поглядів відіграє пріоритетну роль у його житті. Вона дає орієнтири і ставить цілі в теоретичній, а також практичної діяльності. Світогляд дозволяє визначитися у способах вирішення поставлених завдань. Система поглядів людини дає йому можливість визначити дійсні цінності культури і життя.

Кінцева сукупність пріоритетів, які й визначають багатий внутрішній світ людини, є його менталітетом. Це поєднання всіх систем бачення дійсності є підсумком процесу її пізнання й оцінки.

Поділися в соц мережах:

Увага, тільки СЬОГОДНІ!