Тлумачення Феофілакт Болгарський на святе євангеліє

А давайте вивчимо «Тлумачення Феофілакта Болгарського на Святе Євангеліє»! Це вельми цікава праця. Його автором є архієпископ Охрида Феофілакт Болгарський. Він був великим візантійським письменником і богословом, тлумачем Писання Священного. Жив у кінці XI - початку XII століття в болгарській візантійської провінції (нині Республіка Македонія).

Феофілакта Болгарського часто називали блаженним, хоча він і не ставився до публічно визнаним святим Православної церкви. Необхідно відзначити, що слов'янські та грецькі автори і видавці частенько іменують його святителем і прирівнюють до церковних отцям.

Біографія

Біографія Феофілакта Болгарського маловідома. Деякі джерела повідомляють, що народився він після 1050 (до 1060 роки точно) на острові Евбея, в місті Халкісе.

У константинопольському соборі Святої Софії Феофілакту завітали сан диякона: завдяки йому він наблизився до двору імператора Парапінака Михайла VII (1071-1078). Багато хто вважає, що після того як Михайло помер, Феофілакта приставили до його сина царевичу Костянтину Дуки вихователем. Адже у чотирирічного сироти, а тепер саме цей статус мав спадкоємець, залишилася лише мати - імператриця Марія, покровителька Феофілакта Болгарського. До речі, саме вона спонукала його до написання кращих речей.

Необхідно відзначити, що підйом письмовій діяльності Феофілакта, листування з Болгарії з великою кількістю видатних людей, його відправка в Болгарію архієпископом Охрида відносяться саме до періоду правління Комніна Олексія (1081-1118). Вигнання Феофілакта зі столиці, куди він безуспішно рвався, ймовірно, пов'язано з опалою сімейства самодержця Михайла.

Ніхто не знає, скільки часу блаженний Феофілакт залишався в Болгарії і коли преставився. Його деякі листи датовані початком XII століття. У той період, коли він перебував при дворі государині Марії, але не раніше 1088-1089 року, євангеліст створив «Царське повчання». Це незрівнянне твір, вельми авторитетне в літературному середовищі, було спеціально призначене для його учня, царевича Костянтина. А в 1092 році він накреслив імператору Олексію Комнину вельми пихатий панегірик.

Творіння

Відомо, що найбільш важливим для історії пам'яткою літературної творчості Феофілакта вважається його листування. Вціліло 137 листів, які він відправляв вищим світським і духовним особам імперії. У цих посланнях блаженний Феофілакт Болгарський скаржився на свою долю. Він був витонченим візантійцем і з превеликим огидою ставився до варварам, до своєї слов'янської пастви, «пахне овчиною».

Необхідно відзначити, що повідомлення про народні повстання, постійно виникали перед появою другої болгарського царства, а також з'являлися час від часу арміях хрестоносців, підносять безліч листів Феофілакта на рівень видатного історичного джерела. Дані про управління царством і про незліченні діячах епохи Комніна Олексія також важливі.

Піком творчого шляху Феофілакта є тлумачення Нового Завіту і Старого. Це книги Святого Письма. Найбільш оригінальним працею в цій області, звичайно ж, називають роз'яснення на Євангеліє, переважно на Святого Матвія. Цікаво, що автор базує тут свої доводи на різнорідних тлумаченнях Іоанна Златоуста на колосальну кількість окремих епізодів Святого Письма.

Взагалі, Феофілакт часто допускає алегоричним інтерпретації тексту, місцями навіть прослизають помірні дебати з єресями. Феофілакт Болгарський тлумачення на апостольські діяння і на послання здебільшого залишав в коментарях, але нинішні тексти буквально списані з маловідомих джерел IX століття і X століття. Саме він є вигадником повного житія блаженного Климента Охридського.

Величезне значення має його полемічна книга проти латинян, написана в дусі примирення, і слово про п'ятнадцять мучеників, постраждалих при Юліані в Тіверіуполе (Струміце).

Цікавий факт: в Patrologia Graeca писання євангеліста розміщені зі 123-го по 126-й том включно.

Тлумачення на Євангеліє від Матвія

Отже, написав Феофілакт чудесне тлумачення Євангелія від Матвія, а ми зараз постараємося найбільш докладно розглянути цю працю. Він стверджував, що всі святі мужі, що проживали до закону, отримували знання не з книг і писань. Це дуже дивно, але в його творі зазначено, що вони виховувалися освітленням Всесвятого Духа і лише так пізнавали Божу волю: сам Бог вів бесіди з ними. Такими він представляв Ноя, Авраама, Якова, Ісаака, Іова та Мойсея.

Трохи згодом люди зіпсувалися і стали недостойні научения і освіти від Святого Духа. Але Бог людинолюбний, він їм дав писання, щоб хоч завдяки йому пам'ятали волю Його. Феофілакт пише, що і Христос спершу особисто вів бесіди з апостолами, а потім послав їм в наставники благословення Святого Духа. Звичайно ж, Господь очікував, що з плином часу з'являться єресі і людської вдачі зіпсуються, тому він благоволив, щоб були написані обидва Євангелія. Адже таким чином ми, черпаючи з них істину, не увлечёмся єретичної брехнею і наші звичаї абсолютно не зіпсуються.

І звичайно ж, тлумачення Євангелія від Матвія є досить душеполезниє працею. Вивчаючи Книгу споріднення (Мф.1: 1), Феофілакт задавався питанням, чому ж блаженний Матфей не вимовив, подібно пророкам, слово «бачення» або «слово»? Адже вони завжди відзначали: «Бачення, яким милувався Ісайя» (Іс.1: 1) або «Слово, яке було ... до Ісаї» (Іс. 2: 1). Ви бажаєте з'ясувати це питання? Та просто провидці зверталися до непокірних і жорстокосердим. Лише тому вони розповідали, що це Божественне бачення і глас Божий, щоб народ злякався і не знехтував тим, що вони йому говорили.

Феофілакт зазначає, що Матфей говорив з благомислячих, вірними і слухняними, і тому нічого подібного не сказав попередньо пророкам. Він пише, що те, що споглядали пророки, вони бачили розумом, дивлячись на це через Духа Святого. Лише тому вони говорили, що це бачення.

Матвій ж не розумом споглядав Христа, але морально з Ним перебував і чуттєво слухав Його, спостерігаючи Його у плоті. Феофілакт пише, що лише тому він не говорив: «видіння, яке я спостерігав», або «споглядання», але сказав: «Книга спорідненості».

Далі ми дізнаємося, що ім'я «Ісус» - єврейське, а не грецьке, і воно перекладається як «Спаситель». Адже словом «яо» у євреїв повідомляється про порятунок.

А Христами («Христос» позначає по-грецьки «помазаний») іменувалися первосвященики й владарі, бо вони помазувалися єлеєм святим: він лився з рогу, який прикладали до їх голові. Взагалі, господь іменується Христом і як Архієрей, бо він сам пожертвував Собою, як Цар, і встановився проти гріха. Феофілакт пише, що Він помазаний справжнім єлеєм, Святим Духом. Крім того, Він помазаний перш за інших, бо хто інший володів Духом так, як Господь? Необхідно відзначити, що в святих діяло благословення Духа Святого. У Христі ж функціонувала наступна сила: Сам Христос і Єдиносущний Йому Дух разом вершили чудеса.

Давид

Далі Феофілакт повідомляє, що як тільки Матфей промовив «Ісуса», він додав «Давидового Сина» для того, щоб ви не подумали, що він має на увазі Ісуса іншого. Адже в ті часи жив ще один видатний Ісус, після Мойсея друге вождь євреїв. Але цього, іменували не сином Давида, а сином Навина. Він жив набагато раніше Давида і народився не з Юди коліна, з якого з'явився Давид, але з іншого.

Чому ж Матфей перш Авраама поставив Давида? Та тому, що Давид був більш відомий: він жив пізніше Авраама і славився чудовим царем. З правителів він першим богоугоділ Господу і отримав обітниця від нього, повідомляє, що Христос з його сімені повстане, чому Христа і прозвали Сином Давида.

Давид дійсно в собі образ Христа зберіг: як він на місце залишеного Господом і возненавіденного Сеула запанував, так і Христос у плоті прийшов і над нами запанував після того, як царства Адам позбувся і влади, яку над демонами і всім живе він мав.

Авраам породив Ісака (Мф. 1: 2)

Далі Феофілакт тлумачить, що Авраам був батьком євреїв. Саме тому євангеліст з нього починає родовід. Крім того, Авраам перший обітниця отримав: було сказано, що «благословляться всі народи від його сімені».

Звичайно ж, приличней було б починати родовідне древо Христа з нього, бо Христос Авраамовим насінням є, в якому отримуємо благодать всі ми, які язичниками були і раніше знаходилися під прокляттям.

Взагалі, Авраам перекладається як «батько мов», а Ісаак - «сміх», «радість». Цікаво, що євангеліст не пише про позашлюбних нащадках Авраама, приміром, про Ізмаїла та інших, так як іудеї відбулися не від них, а від Ісаака. До речі, Матфей згадував про Юду і братів його тому, що дванадцять племен походять від них.

Роз'яснення на Євангеліє від Іоанна

А зараз розглянемо, як Феофілакт Болгарський Євангеліє від Іоанна тлумачив. Він писав, що сила духу Святого, і як зазначено (2 Кор. 12: 9), і як віруємо, здійснюється в немочі. Але не тільки в немочі тіла, а і красномовства, і розуму. На доказ він навів як приклад, що на браті Христовому і великого богослова показала благодать.

Батько його був рибалкою. Сам Іоанн промишляв так само, як і батько. Він не зміг отримати не тільки іудейського і грецького освіти, а й зовсім не був вченим. Ці відомості повідомляє про нього святий Лука в Діяннях (Діян. 4:13). Отечество його вважалося найбіднішим і незнатним - це було селище, в якому займалися риболовлею, а не науками. З'явився він на світ в Віфсаїді.

Євангеліст дивується, якого, однак, Духа зміг отримати цей безграмотний, нешляхетний, ні в якому відношенні не видатна людина. Адже він сповістив про те, чого не навчав нас ніхто з інших євангелістів.

Необхідно відзначити, що так як вони благовіствують про втілення Христа, а про предвечном Його бутті не говорять нічого ділового, з'являється небезпека, що народ, прив'язаний до земного і не вміє мислити ні про що високому, подумає, що Христос Буття Своє почав лише після того , як його народила Марія, а не народив його батько перед віками.

Саме в такий оману впав Самосатский Павло. Саме тому достославний Іоанн проголосив про народження горнем, згадуючи, втім, і про народження Слова. Бо сповіщає: «І сталося тілом слово» (Ін.1: 14).

Нам відкривається ще одна дивна ситуація в цьому Іоанні-євангелісті. А саме: він єдиний, а матерів має три: рідну Саломією, грім, бо за безмірний глас в Євангелії він є «сином громів» (Мк. 3:17), і Богородицю. Чому Богородицю? Та тому що сказано: «Оце мати твоя!» (Ін. 19:27).

Було на початку Слово (ін. 1: 1)

Отже, вивчаємо далі тлумачення Євангелія Феофілакта Болгарського. Що євангеліст говорив у передмові, то повторює і зараз: тоді як інші богослови розлого оповідають про народження Господа на Землі, його вихованні і зростанні, Іоанн ігнорує ці події, оскільки його однокласниками про них досить багато сказано. Він лише веде мову про Божество, вчоловічитися серед нас.

Втім, якщо добре придивитися, можна побачити, як ті, хоч і не приховали інформацію про Божество єдинородного, але згадали про неї все-таки небагато, так і Іван, спрямувавши погляд свій до слова Всевишнього, зробив акцент на домобудівництві втілення. Бо душами всіх керує один Дух.

Чи не правда, тлумачення Євангелія Феофілакта Болгарського вивчати вельми цікаво? Продовжуємо далі знайомитися з цим чудовим працею. Про що нам говорить Іоанн? Він розповідає нам про Сина і про Отця. Він вказує на нескінченне існування Єдинородного, коли стверджує: «Було Слово на початку», тобто від початку було. Бо що сталося від початку, у того, звичайно ж, не з'явиться час, коли б не знаходилося воно.

«Звідки, - запитають деякі, - можна визначити, що фраза« на початку було »позначає те ж, що від початку?» Дійсно, звідки? Як із самого розуміння загального, так і з самого цього богослова. Бо в одній зі своїх рукописів він каже: «про те, що від початку було, що ми ... бачили» (1 Ін. 1: 1).

Тлумачення Феофілакта Болгарського вельми незвично. Він запитує у нас, чи ми бачимо, як обранець сам себе пояснює? І пише, що так скаже хто запитує. Але він розуміє це «на початку» так само, як і у Мойсея: «Бог створив на початку» (Бут. 1: 1). Як там фраза «на початку» не дає розуміння, нібито небо вічно, так і тут він не хоче визначати слово «на початку» так, ніби то Єдинородний нескінченний. Звичайно ж, так говорять лише єретики. На цю божевільну наполегливість нам нічого не залишається, як сказати: мудрець злоби! Навіщо ти замовчує про подальшому? Але ми скажемо це і проти твоєї волі!

Взагалі тлумачення Феофілакта Болгарського наводить на різні роздуми про буття. Ось, наприклад, Мойсей каже, що спершу Бог створив небесну і земну твердь, а тут говориться що на початку «було» Слово. Що ж схожого між «створили» і «було»? Якби і тут було написано «Бог на початку створили Сина», то євангеліст промовчав би. Але тепер, після того як сказано «на початку було», він робить висновок, що слово від століття існує, а не з плином часу отримало буття, як багато пустослів'я.

Чи не правда, тлумачення Феофілакта Болгарського є саме тією працею, який зачитував? Отже, чому ж Іван не говорив, що «на початку був Син», але - «Слово»? Євангеліст стверджує, що це він говорить через слабкість слухачів, щоб ми, почувши про Сина з самого початку, про тілесне і пристрасному народженні не помислів. Для того Його «Словом» назвав, щоб ти знав, що як від розуму безпристрасно слово народжується, так і Він від батька народжується незворушно.

І ще одне пояснення: назвав його «Словом» тому, що Він повідомив нам про якості батька, так само як і будь-яке слово оголошує настрій. А разом для того, щоб ми побачили, що Він Отцю совечен. Бо як неможливо стверджувати, що розум дуже часто без слова буває, так і Отець і Бог не може бути без Сина.

Взагалі тлумачення Феофілакта Болгарського показує, що Іоанн вжив даний вираз тому, що існує безліч самих різних слів Божих, наприклад заповіді, прорікання, як і про ангелів сказано: «силою міцні, що чините волю Його» (Пс. 102: 20), тобто Його веління. Але необхідно відзначити, що слово і є приватне істота.

Роз'яснення на Послання до Римлян блаженного апостола Павла

Тлумачення Нового Завіту євангелістом розташовує людей до постійного читання Писань. Це призводить до пізнання їх, бо не може брехати Той, Хто говорить: шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам (Мф. 7: 7). Завдяки цьому ми і стикаємося з таємницями послань блаженного апостола Павла, тільки потрібно читати ці послання ретельно і постійно.

Відомо, що всіх перевершив словом вчення апостол сій. Це правильно, адже він більше за всіх попрацював і придбав щедре благословення Духа. До речі, це можна побачити не тільки з його послань, а й з апостольських Діянь, де говориться, що за ідеальне слово невіруючі прозвали його Гермесом (Діян. 14:12).

Тлумачення блаженного Феофілакта Болгарського розкриває нам такі нюанси: перший нам пропонується Послання до Римлян не тому, що думають, ніби його написали перш інших повідомлень. Так, перш Листів до Римлян були створені обидві звісточки до Коринтян, а перш них записано Послання до Солунян, в якому блаженний Павло з вихваляннями вказує їм на милостиню, послану в Єрусалим (1 Фес. 4: 9 - 10- СР 2 Кор. 9: 2).

Крім того, перш листи до римлян накреслено ще й послання до Галатів. Незважаючи на це, тлумачення Святого Євангелія нам каже, що Послання до Римлян з інших послань створено найпершим. Чому ж воно знаходиться на першому місці? Та тому, що в Божественному писанні не потрібен порядок хронологічний. Так і дванадцять віщунів, якщо перераховувати їх у тому порядку, в якому вони розміщені в священних книгах, що не слідують один за одним за часом, але розділені колосальної дистанцією.

А пише до римлян Павло лише тому, що він ніс борг проходження священного Христового служіння. Крім того, римляни вважалися предстоятелями світобудови, бо хто приносить голові користь, той благотворно впливає і на інше тіло.

Павло (Рим. 1: 1)

Багато благовестник Феофілакта Болгарського сприймають як життєвий путівник. Він дійсно є дуже цінним працею. До речі, він розповідає, що ні Мойсей, ні євангелісти, ні після нього хто-небудь не писали свої імена перед власними творами, а апостол Павло вказує своє ім'я перед кожним своїм посланням. Даний нюанс має місце тому, що більшість писало для жили разом з ними, а він повідомлення посилав здалеку і за звичаєм здійснював правило відмінних якостей послань.

Необхідно відзначити, що в Посланні до Євреїв він цього не робить. Адже вони ненавиділи його, а тому, щоб почувши його ім'я не припинили слухати йому, втаює своє ім'я з самого початку.

Для чого ж він з Савла перейменував себе на Павла? Для того щоб йому не бути нижче верховного із апостолів, найменувалося Кіфой, що означає "камінь", або синів Заведея, названих Воанергес, тобто синами грому.

Раб

Що таке рабство? Воно має декілька видів. Є рабство по створенню, про який пишеться (Пс. 118: 91). Є рабство через віру, про який кажуть: «стали сприймати той образ науки, якому себе присвятили» (Рим. 6:17). Ще існує рабство за образом буття: з цієї позиції Мойсей названий рабом Божим. Павло є «рабом» у всіх цих видах.

Сподіваємося, дана стаття ознайомила вас зі знаменитим працею Феофілакта і допоможе надалі, більш глибокому вивченні його писань.