Які були педалі в машині «Форд-Т»
Викладачі водійських курсів розповідають своїм учням про пристрій автомобіля. Незалежно від того, яким транспортним засобом належить управляти майбутньому учаснику дорожнього руху, «копійкою» або «Ягуар», загальна принципова схема та продукції радянського автопрому, і самої престижної іномарки залишається однаковою. Двигун, трансмісія, гальма, рульове управління та інші вузли обов'язково присутні в конструкції будь-якого автомобіля.
Педалі в машині розташовані також в стандартному порядку: зліва зчеплення, посередині гальмо і праворуч газ. До такого рішення автовиробники усього світу прийшли на основі більш ніж вікового досвіду, воно враховує різноманітні психологічні та ергономічні чинники. Зрештою, до такого порядку звикли все, і міняти його ніхто поки не збирається. Єдина відмінність є у автомобілів з автоматичною коробкою передач, в них просто немає педалі зчеплення.
Але так було не завжди. На зорі автомобілебудування системи перемикання передач були різноманітними і часом дуже незручними. Першим, хто по-справжньому задумався про комфорт водіїв, був геніальний конструктор і підприємець Генрі Форд. Для моделі «Т», що стала першою в світі масово випускається машиною, була спроектована власна планетарна коробка передач, що стала прообразом всіх сучасних КПП. Педалі в машині Ford T, яку прозвали «бляшанкою Ліззі», виконували функції, які привели б сучасного водія в замішання. Їх було три. Всі вони працювали зовсім інакше, ніж це прийнято сьогодні.
Педаль газу в машині була відсутня. Подача палива регулювалася рукояткою, що знаходиться нижче рульової колонки. Інша, трипозиційна педаль, залежно від глибини натискання, перекладала редуктор в нейтральне положення або встановлювала одну з двох можливих для руху вперед швидкостей. Задній хід включався третьої педаллю, вона, до речі, була вкрай необхідною при русі на підйомі, оскільки подача палива самопливом не дозволяла долати його інакше, як розгорнувши автомобіль задом наперед (бензин просто переставав надходити). Гальмо був трансмісійним, за нього відповідала третя педаль. Гальмування двигуном - фордовская класика. Ну а в вичавлюванні зчеплення конструктори «бляшанки» просто не бачили необхідності, такий педалі в машині «Форд-Т» не було.
Сьогодні, в XXI столітті, можна посміятися над наївністю інженерів початку минулого сторіччя. Але якщо оцінити кількість вироблених (і проданих!) Автомобілів моделі «Т» фірми Форд, то може пропасти полювання навіть посміхатися. П'ятнадцять мільйонів! Прибуток, отриманий «Форд Моторз» тільки в 1925 році склала сто мільйонів доларів (тодішніх, що не сьогоднішніх). Протягом дев'ятнадцяти років (1908-1927) ні в кого не виникало думок про те, що педалі в машині розташовані якось не так. Та й сам Генрі Форд, будучи одним з найбагатших людей в США, принципово їздив на «бляшанці» і навіть допомагав її ремонтувати, коли ставав свідком скрутних ситуацій, що виникли у небагатих автовласників на дорозі.
Пройшли десятиліття. Було створено багато видатні шедеври автомобільної техніки. Стали потужнішими мотори і ефективніше гальма. Змінилися педалі в машині, розташування їх стало уніфікованим. Але саме фордовская модель «Т» перевела авто з розряду предметів розкоші в ранг повсякденного засоби пересування.